Про захист тварин від жорстокого поводження

Законом України 21.02.2006 №3447-ІУ «Про захист тварин від жорстокого поводження» встановлено, що умови утримання тварин повинні відповідати їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям, а також повинні задовольняти їх природні потреби в їжі, воді, сні, рухах, контактах із собі подібними у природній активності тощо.

Особа, яка утримує тварин, зобов’язана забезпечити своєчасне надання їм ветеринарної допомоги. У разі виникнення підозри на наявність у тварини захворювання особа, яка її утримує, зобов’язана негайно ізолювати таку тварину та звернутися до лікаря ветеринарної медицини. Ветеринарні процедури щодо тварин можуть здійснювати тільки особи, які мають відповідну фахову освіту та ліцензію на ветеринарну практику.

Законом України від 25.06.1992р. №2498-ХІІ «Про ветеринарну медицину» та ст. 5 Закону України від 04.06.2009 №1445-УІ «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин» передбачено, що юридичні та фізичні особи, які провадять діяльність з розведення та утримання тварин, зобов’язані:

1. ідентифікувати усіх тварин у господарстві;
2. подавати для реєстрації дані про ідентифікованих тварин, господарства, їх розведення та утримання, переміщення, забій, утилізацію, загибель, падіж тварин;
3. вести облік усіх тварин у господарстві, в тому числі щодо їх народження, ідентифікаційних номерів, усіх переміщень тварин між господарствами, а також про забій, утилізацію та падіж тварин;
4. зберігати відомості про тварину протягом трьох років після її смерті (забій, падіж, утилізація) або переміщення її з господарства;
5. здійснювати переміщення тварин з ідентифікаційними документами;
6. подавати дані до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, про усі переміщення тварин, надходження нових тварин у господарство, а також забій, утилізацію, падіж тварин протягом 5 робочих днів з дати таких дій або подій;
7. проводити забій, утилізацію лише ідентифікованих та зареєстрованих тварин;
8. особи, які вирощують тварин для власного споживання, включаючи велику рогату худобу, свиней, овець, кіз, зобов’язані реєструватися у відповідних державних органах ветеринарної медицини.

Переміщення юридичними та фізичними особами тварин, які не відповідають вимогам законодавства про ідентифікацію та реєстрацію тварин, забороняється. Відповідальність за порушення законодавства у сфері з ідентифікації та реєстрації тварин тягне за собою цивільну, адміністративну, дисциплінарну або кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідальність несуть особи, винні у невиконанні розпоряджень уповноважених органів та осіб про усунення фактів порушень у сфері ідентифікації та реєстрації тварин; створенні перешкод уповноваженій особі у здійсненні контролю і нагляду за дотриманням вимог цього Закону щодо ідентифікації та реєстрації тварин.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про ветеринарну медицину» юридичні та фізичні особи, діяльність яких пов’язана з утриманням та обігом тварин, зобов’язані:

1. забезпечувати, щоб тварини, яких вони вирощують, утримують та/або здійснюють їх обіг, не мали хвороб, що підлягають повідомленню;
2. виконувати законні вимоги державних ветеринарних лікарів щодо здійснення протиепізоотичних заходів та/або заходів карантину тварин, включаючи обмеження на переміщення тварин та/або осіб, що мали контакт з хворими тваринами або з тваринами, щодо яких є підозра на захворювання на хворобу, що підлягає повідомленню, та інших ветеринарно-санітарних заходів;
3. негайно інформувати державного лікаря або посадових осіб державних органів ветеринарної медицини про раптову загибель тварин, підозру на захворювання або виявлення хвороби, що підлягає повідомленню, або поведінку тварин, яка їм невластива;
4. перед переміщенням тварин, де вони утримуються, отримати від державного ветеринарного лікаря дозвіл на їх переміщення;
5. охороняти здоров’я та благополуччя тварин шляхом;

• забезпечення виконання ветеринарно-санітарних заходів, включаючи зоогігієнічні вимоги для утримання тварин;
• забезпечення тварин якісними та безпечними кормами і водою;
• застосування профілактичних ветеринарно-санітарних заходів щодо здоров’я тварин;
• своєчасного звернення за послугами лікаря ветеринарної медицини щодо встановлення діагнозу та лікування хворих тварин
• недопущення жорстокого поводження з тваринами;

6. виконувати вимоги щодо ідентифікації тварин, що їм належать, у тому числі котів, собак та інших дрібних домашніх тварин, які ідентифікуються за допомогою мікрочипів;
7. доставляти тварин у визначене місце або забезпечувати належні умови за місцем утримання тварин для проведення ветеринарного огляду, діагностичних, профілактично-лікувальних обробок, включаючи дослідження і щеплення. У разі необхідності забезпечувати надійну фіксацію тварини при проведенні маніпуляцій, транспортування (доставки) відібраних зразків тканин, крові та інших матеріалів для діагностичних аналізів;
8. сприяти державним ветеринарним лікарям у виконанні службових обов’язків.

Тварини, що надходять до стада з інших потужностей (об’єктів) або придбані на внутрішньому ринку, підлягають обов’язковому профілактичному карантину протягом визначеного періоду під наглядом державного лікаря ветеринарної медицини та підлягають ветеринарно-санітарному обстеженню.