Умови, за яких обмін жилими приміщеннями не допускається
Відносини щодо обміну житловими приміщеннями регулюються ЖК та Правилами обміну житлових приміщень. Обмін житлового приміщення є угодою між наймачами цих приміщень про взаємну передачу прав та обов'язків, пов'язаних із користуванням цим приміщенням. Обмін житлових приміщень зумовлює припинення одних правовідносин і виникнення інших. Право на обмін житлового приміщення надано лише особам, яким належить самостійне і постійне право користування житловим приміщенням.
Предметом договору обміну житлових приміщень можуть бути: а) окрема кімната або інше ізольоване житлове приміщення, що складається з однієї або кількох кімнат, одноквартирний житловий будинок, на які укладено договір найму або які перебувають у користуванні члена ЖБК; б) частина житлового приміщення, що припадає на частку наймача або члена його сім'ї, у тому числі суміжна кімната або частина кімнати.
Угода про обмін жилими приміщеннями набирає чинності з моменту одержання ордерів, що видаються виконавчими комітетами місцевих Рад.
Обмін частини одного житлового приміщення на частину іншого не допускається. Згідно з чинними правилами обмін можливий лише стосовно конкретних житлових приміщень, тобто предметом договору обміну може бути лише реальне житлове приміщення, а не право на нього.
Наймач жилого приміщення вправі за письмовою згодою членів сім’ї, що проживають разом із ним, включаючи тимчасово відсутніх, провести обмін займаного приміщення з іншим наймачем або членом житлово-будівельного кооперативу, в тому числі з проживаючими в іншому населеному пункті.
Обмін житлових приміщень оформлюється шляхом отримання наймачами обмінних ордерів.
Договір щодо обміну житловими приміщеннями набирає чинності з моменту отримання ордера, який діє упродовж 30 днів, а при міжміському обміні - упродовж 60 днів.
Якщо після набрання чинності договори про обмін житловими приміщеннями сторони відмовляються від обміну, обмін за їх спільною заявою за умови повернення обмінних ордерів анулюється відповідною держадміністрацією, яка видала ордери.
Обмін жилих приміщень у будинках підприємств, установ, організацій допускається лише за їх згодою. Відмову у згоді на обмін може бути оскаржено в судовому порядку.
Обмін жилими приміщеннями не допускається
1) якщо до наймача пред'явлено позов про розірвання чи зміну договору найму жилого приміщення або визнання ордера недійсним;
2) якщо одним з учасників обміну є член житлово-будівельного кооперативу, щодо якого розглядається питання про виключення з кооперативу;
3) якщо обмін має корисливий або фіктивний характер;
4) якщо будинок, в якому знаходиться обмінюване жиле приміщення, підлягає знесенню або будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом чи підлягає переобладнанню для інших цілей;
5) якщо будинок підлягає капітальному ремонту з переобладнанням або переплануванням обмінюваного жилого приміщення;
6) якщо жиле приміщення є службовим або знаходиться в гуртожитку;
7) якщо одне з обмінюваних приміщень знаходиться в будинку підприємства, установи, організації, зазначених у частині першій статті 114 цього Кодексу, крім випадків, коли наймач одержав приміщення у будинку підприємства, установи, організації не у зв'язку з трудовими відносинами або коли наймодавець втратив право на його виселення, а також коли наймач іншого обмінюваного приміщення (член житлово-будівельного кооперативу) перебуває з цим підприємством, установою, організацією у трудових відносинах;
8) якщо у зв'язку з обміном у квартиру, в якій проживає два або більше наймачі, вселяється особа, яка хворіє на тяжку форму хронічного захворювання, в зв'язку з чим не може проживати в такій квартирі;
9) якщо внаслідок міжміського обміну на жилі приміщення в містах республіканського підпорядкування і в курортних місцевостях розмір жилої площі, що припадатиме на кожного члена сім'ї, буде меншим від встановленого Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до законодавства України може бути встановлено й інші умови, за яких обмін жилими приміщеннями не допускається.
