Управління майном дитини

       Управління майном полягає у вчиненні батьками правочинів щодо майна дитини, в тому числі правочинів щодо розпорядження майном та вчиненні дій щодо догляду за майном дитини (наприклад, ремонтування, зберігання, догляд). 
         Варто звернути увагу на те, що управління здійснюється майном лише малолітньої дитини, тобто дитини віком до 14 років, проте, якщо така дитина може самостійно визначити свої потреби та інтереси, таке управління здійснюється з урахуванням потреб та інтересів дитини. Тобто управління майном дитини припиняється, коли вона досягне 14 років. З 14 років і до повноліття, неповнолітні особи управляють своїм майном самостійно, а батьки лише надають згоду на здійснення нею цивільно-правових правочинів у випадках, передбачених законом і лише при наявності дозволу органу опіки та піклування. 
        Батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав:

• укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири;
• видавати письмові зобов'язання від імені дитини;
• відмовлятися від майнових прав дитини.

      Батьки мають право дати згоду на вчинення неповнолітньою дитиною вищезазначених правочинів лише з дозволу органу опіки та піклування.

Право власності дитини на майно, призначене для її розвитку, навчання та виховання

          Майно, придбане батьками або одним із них для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання тощо), є власністю дитини.

Право спільної сумісної власності батьків і дітей

           Майно, набуте батьками і дітьми за рахунок їхньої спільної праці чи спільних коштів, належить їм на праві спільної сумісної власності .
           Діти мають право на виділ у натурі майна, що є у спільній сумісній власності батьків і дітей. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна є неможливим, діти, які мають право на виділ частки із майна у натурі, мають право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Права батьків та дітей щодо користування майном

         Батьки зобов'язані передати у користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток. Права батьків та дітей на користування житлом, яке є власністю когось із них, встановлюються законом (ст. 176 Сімейного кодексу України).
        Дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки , що проводиться одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло.
       Органи опіки та піклування можуть відмовити у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини з одночасним зверненням до нотаріуса щодо накладення заборони відчуження такого майна за певних обставин.
          При вчиненні одним із батьків правочинів щодо майна малолітньої дитини вважається, що він діє за згодою другого з батьків. Другий з батьків має право звернутися до суду з вимогою про визнання правочину недійсним як укладеного без його згоди, якщо цей правочин виходить за межі дрібного побутового.
          На вчинення одним із батьків правочинів щодо транспортних засобів та нерухомого майна малолітньої дитини повинна бути письмова нотаріально засвідчена згода другого з батьків.
            Якщо той з батьків, хто проживає окремо від дитини протягом не менш як шість місяців, не бере участі у вихованні та утриманні дитини або якщо місце його проживання невідоме, правочини, зазначені в абзаці другому цієї частини, можуть бути вчинені без його згоди.

Правочини, які батьки взагалі не мають права вчиняти з майном дитини:

1)здійснювати дарування від імені дитини;
2) зобов’язуватися від її імені порукою.
         Батьки вирішують питання про управління майном дитини спільно, якщо інше не передбачено договором між ними.
          Спори, які виникають між батьками щодо управління майном дитини, можуть вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
       Після припинення управління батьки зобов'язані повернути дитині майно, яким вони управляли, а також доходи від нього.
        Неналежне виконання батьками своїх обов'язків щодо управління майном дитини є підставою для покладення на них обов'язку відшкодувати завдану їй матеріальну шкоду та повернути доходи, одержані від управління її майном.
        Порядок провадження органами опіки та піклування визначеної законом діяльності, пов'язаної із захистом майнових прав дитини, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Право власності на аліменти, одержані на дитину

        Аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім’я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
       Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.