Через що відмовлять у видачі ліцензії на зберігання пального

   Відповідно до ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон №481) зберігання пального здійснюються суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

   Місце зберігання пального згідно зі ст. 1 Закону №481 – це місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

   Ліцензія на право зберігання пального видається за місцем розташування місць зберігання пального за заявою суб’єкта господарювання (у тому числі іноземного суб’єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

   Для отримання ліцензії на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

- документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об’єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об’єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

- акт вводу в експлуатацію об’єкта або акт готовності об’єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об’єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об’єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

- дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

  Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право зберігання пального.

Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

  У разі якщо зазначені документи видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, такий заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об’єкта.

   Суб’єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб’єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.

   Слід зауважити, що за таким фактичним місцезнаходженням суб’єкт господарювання має повідомити про наявність відповідного об’єкта оподаткування шляхом подання повідомлення за формою №20-ОПП.

  Вимагати представлення інших документів, крім зазначених у Законі № 481, забороняється.

   Ліцензія на зберігання пального або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 20 календарних днів з дня одержання зазначених у Законі №481 документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

   Акцизний склад згідно з п. п. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) – це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

   Підпунктом 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 ПКУ встановлено, що особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов’язковій реєстрації як платники акцизного податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, постійних представництв, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального.

   Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 27.11.2020 № 729 «Про затвердження форм заяви про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового та/або акцизних складів, акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, заявки на поповнення (коригування) залишку спирту етилового, Порядку заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, заявки на поповнення (коригування) залишку спирту етилового» (далі – заява).

   Порядок реєстрації платників акцизного податку та акцизних складів регулюється Порядком електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2019 року №408 «Деякі питання електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового» (далі – Порядок №408).

   Пунктом 5 Порядку №408 встановлено, що платники акцизного податку – розпорядники акцизних складів зобов’язані зареєструвати усі акцизні склади в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Згідно з п. 6 Порядку №408 на підставі заяви, що подається для реєстрації особи як платника акцизного податку, здійснюється одночасно реєстрація акцизних складів такого платника.

   У разі введення в експлуатацію нових акцизних складів після реєстрації особи як платника акцизного податку платник акцизного податку – розпорядник акцизного складу подає заяву з відміткою про реєстрацію акцизного складу.

   У заяві зазначається інформація про всі наявні у розпорядника акцизного складу та введені в експлуатацію акцизні склади із зазначенням кодів адміністративно-територіальних одиниць згідно з Класифікатором об’єктів адміністративно-територіального устрою України. Щодо кожного акцизного складу в заяві зазначається ідентифікатор об’єкта оподаткування, про який надіслано повідомлення відповідно до вимог п. 63.3 ст. 63 ПКУ. Таке повідомлення, за встановленою наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів» (далі – Порядок №1588) формою (форма №20-ОПП), подається до контролюючого органу із дотриманням п. 8.4 розд. VIII Порядку №1588.

Підпунктом 6 п. 7 Порядку №408 встановлено, що заява не приймається, якщо щодо акцизного складу, зазначеного в заяві разом з ідентифікатором об’єкта оподаткування, у контролюючому органі відсутнє повідомлення про такий об’єкт оподаткування відповідно до вимог п. 63.3 ст. 63 ПКУ або згідно з таким повідомленням відповідний об’єкт є закритим або не експлуатується розпорядником акцизного складу.

Отже, якщо місце зберігання пального відповідає ознакам акцизного складу, визначеним п. п. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, воно має бути зареєстроване як акцизний склад розпорядником акцизного складу.

    Виходячи з зазначеного, підставою для відмови заявнику у видачі ліцензії на зберігання пального є не внесення річної плати за ліцензію, неподання чи подання не в повному обсязі завірених заявником копій документів для отримання ліцензії на зберігання пального, передбачених ст. 15 Закону №481, подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії.

   При цьому акцизний склад має перебувати на обліку у контролюючому органі і про нього як про об’єкт оподаткування повідомлено контролюючий орган (подано повідомлення за формою № 20-ОПП).

Підписуйтесь на Telegram-канал Державної податкової служби України https://t.me/tax_gov_ua

Спілкуйся з Податковою службою дистанційно за допомогою сервісу «InfoTAX»